Мої думки в незвичнім плині Мов ноти стеляться, летять Вони сплітають павутиння Під серця стук й дихання такт.
Все так раптово, навіть швидко Як літній дощ в спекотний день, Так несподівано, нестримно, Та ні ж, сплапновано день в день.
Зірки на небі мерехтіли Вони спадали нам до ніг Їм мабуть також нетерпілось, Щоб посміхнулись ми й до них.
Я не боюсь тобі зізнатись, Можливо в котре, хоч й тремчу, Заглянь лиш в очі і побачиш - Як щиро я тебе люблю! |