Душа, як голуб, в клітці б'ється,
Коли коханої не чує голос.
І тіло тлінне кинути все рветься
Шукать летить і в заметіль і в холод.
І лише сонця промінь, що коханням зветься
Усе єство безмежно заспокоїть
Теплом наповнить. Смуток цей минеться.
Душа, як голуб, світу усміхнеться!
Кохана моя!
Ти музика мого життя,
Чарівний спів - без слів, без порівняння
Мелодія, якій немає вороття
Бо душі наші з'єднані коханням!
Тебе кохаю віддано і ніжно! |