Мама-ніжна, добра, мила,
Як іще назвать Тебе?!
Це ж для мене Ти пошила
З шовку плаття голубе.
Ти мені читаєш книжку,
Хочеш розуму навчить,
Ляжу спати, ходиш нишком,
Щоб мене не розбудить.
Захворію, хоч злегенька –
Цілу ніч не будеш спать,
Тож дозволь Тебе рідненька
За усе поцілувать. |